Одна из самых любимых сцен в совр.укр.литературе

‘До ранку Володимир Гнатович Сердюк голив власне тіло, аж доки на ньому не лишилося жодної волосинки. Управився. Глянув у дзеркало на розчервонілий, із кривавими плямами тулуб, побачив поряд зі своїм віддзеркаленням юну чорняву дівчину. Загарчав. Вхопив флакон з туалетною водою — у дзеркало. Дзень — посипалося скло! — A-a-a-a… He полишаєш мене! Все ти… Все ти, сучко! Ти
у всьому…

Вискочив з ванної кімнати, опанував себе, одягся, набрав номер дружини.

—Женю? Повертайся додому. Розумію, мої ревнощі… Ще
й у такому віці… Це щось аномальне. Мабуть, занадто багато
працюю… Але… Коли ти поряд, я можу виграти будь-яку битву… Ти чуєш?

Вово, ти мене задрав! — відповіло Перепечаєве стерво.
Цього разу повернуся, але запам’ятай…

Сердюк не витримав, відрубав зв’язок. Упав у крісло. Мізки розігрівалися дрібними планами, про важливе Володимир Гнатович намагався не думати.

Люко Дашвар. ‘Рай. Центр’

С наступающим, кстати. Всех, кого касается.